Справа Яковенко проти України.
Представництво інтересів клієнта в Європейському суді з прав людини (ЄСПЛ) та надання юридичної допомоги заявнику, який звернувся до ЄСПЛ зі скаргою на порушення його прав, гарантованих Європейською конвенцією з прав людини. Предметом скарги у справі Яковенко проти України було порушення вимоги ефективного розслідування за статтею 2 Конвенції, оскільки держава тривалий час приймала необґрунтовані рішення про відмову в порушенні кримінальної справи, в той час коли суди на національному рівні неодноразово констатували недоліки розслідування та суперечності в поясненнях відповідальних осіб ЖЕК. В ЄСПЛ справа завершилась дружнім врегулюванням із виплатою Урядом України компенсації заявнику.
Заявник, п. Олександр Костянтинович Яковенко, 1955 року народження, — громадянин України подав скаргу до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) на підставі статті 2 Конвенції щодо неефективності розслідування державними органами смерті його близьких родичів.
Відповідач — держава (Україна)
Інтереси О. Яковенка представляв юрист п. О. Пушкарь. Посилання на документ ЄСПЛ.
Фабула справи в ЄСПЛ
24 квітня 2008 року мати та вітчим заявника, літня подружня пара, загинули у своїй квартирі внаслідок отруєння чадним газом.
2 липня 2008 року Роменська міжрайонна прокуратура Сумської області відмовила у порушенні кримінальної справи у зв’язку з інцидентом, встановивши, що трагедія сталася через засмічений димохід у квартирі. Причину та час засмічення димоходу встановити не вдалося. Матеріали, зібрані в ході «попереднього розслідування», були недостатніми для висунення звинувачень посадовим особам керуючої організації, відповідальної за утримання житлового будинку .
15 вересня, 30 жовтня 2008 року, 26 січня, 3 липня та 20 жовтня 2009 року слідчий прокуратури виніс постанови про відмову в порушенні кримінальної справи.
Усі ці рішення слідчого прокуратури були скасовані Роменським міським судом як необґрунтовані, і було зобов’язано орган попереднього слідства провести подальше розслідування. Зокрема, 24 лютого 2010 року місцевий суд скасував останнє рішення прокуратури від 20 жовтня 2009 року про відмову в порушенні кримінальної справи, зазначивши, що матеріали справи свідчили про те, що посадові особи керуючої організації не проводили регулярні перевірки димоходів у квартирі родичів заявника, а пояснення щодо не проведення перевірки стану димоходів були суперечливими та недостовірними.
31 січня та 1 квітня 2013 року Європейський суд з прав людини отримав декларації про дружнє врегулювання, підписані сторонами, згідно з якими заявник погодився відмовитися від будь-яких подальших скарг щодо фактів, викладених у заяві проти держави Україна, в обмін на зобов’язання Уряду виплатити йому компенсацію матеріальної та моральної шкоди, яка має бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу та звільнені від будь-яких податків, які можуть бути нараховані. Сума компенсації має бути виплачена протягом трьох місяців з моменту отримання повідомлення про рішення Суду. У разі несплати суми, що належить заявнику, протягом зазначеного тримісячного строку Уряд зобов’язується сплатити пеню, рівну граничній позиковій ставці Європейського центрального банку, до якої має бути додано три процентні пункти, що нараховуватимуться з моменту закінчення тримісячного строку і до моменту повного розрахунку. Сплата вищезазначеної суми становитиме остаточне виконання рішення у справі.
