Визнання договору дарування недійсним: що вирішує Верховний Суд

Верховний Суд у 2026 році сформував чітку позицію: похилий вік, хвороба або конфлікт між сторонами самі по собі не скасовують договір дарування. Але є чотири окремих правових механізми, які дозволяють повернути подароване майно – і кожен працює за своїми правилами. Розуміння цієї різниці визначає, чи буде позов успішним.

Дарування нерухомості між близькими людьми – поширена практика. Саме такі угоди найчастіше стають предметом суперечок після зміни сімейних відносин, відкриття спадщини або виникнення боргів. При цьому на практиці нерідко плутають визнання договору недійсним із його розірванням – хоча це різні правові інструменти з різними наслідками [1].

Чотири механізми – і чому їх не можна змішувати

Кожен механізм вимагає свого набору доказів і має свої процесуальні особливості. Верховний Суд у постанові від 12 серпня 2026 року у справі № 636/5079/21 наголосив: за фактичного виконання правочину кваліфікація його як фіктивного виключається. Натомість для фраудаторності визначальним є використання правочину на шкоду кредитору та унеможливлення звернення стягнення на майно боржника [2].

Механізм 1: Дефект волі – коли людина не розуміла, що підписує

Це найпоширеніша підстава для оскарження дарування між родичами. Верховний Суд у 2026 році у справі № 278/1726/24 сформував чіткий стандарт доказування.

Чи достатньо похилого віку і хвороби для скасування дарування?

Ні. Верховний Суд у справі № 278/1726/24 розглядав позов матері, яка подарувала доньці будинок та земельну ділянку, розраховуючи на подальший догляд. Після того як донька припинила допомагати, мати звернулася до суду з позовом про визнання договорів недійсними, стверджуючи, що помилилася щодо правової природи правочинів і вважала, що оформлює договір довічного утримання.

Верховний Суд наголосив: для вирішення такого спору необхідно повно дослідити всі обставини, які можуть свідчити про нерозуміння дарувальником правової природи правочину. Зокрема, суд має встановити, чи дійсно особа мала намір укласти договір довічного утримання, а не безоплатно передати майно у власність іншій особі.

Вирішальним є зміст нотаріально посвідченого договору. Сторони підтвердили добровільність дій, розуміння умов і правових наслідків, відсутність примусу. Нотаріус засвідчив, що сторони бажали укласти саме договір дарування. Медичні документи оцінювалися судами разом з іншими доказами.

Чи приймає суд медичні документи, видані після угоди?

Не завжди. У справі № 932/8373/21 Верховний Суд підтвердив: медичні документи, видані після укладення договору, не мають вирішального значення, якщо вони не містять ретроспективного висновку про стан здоров’я позивача на момент укладення договору [4].

Суд також врахував, що договір було нотаріально посвідчено, позивач особисто підписав його, а сторони погодили істотні умови. ВС відхилив аргумент про те, що позивач не платив комунальні послуги – це не свідчить про недійсність правочину.

Які обставини суд вважає достатніми для підтвердження помилки?

У постанові від 16 березня 2016 року у справі № 6-93цс16 Верховний Суд України визначив перелік обставин, які можуть свідчити про істотну помилку [5]:

• вік позивача;
• стан здоров’я та потреба у сторонньому догляді;
• наявність спірного житла як єдиного місця проживання;
• відсутність фактичної передачі майна і продовження проживання дарувальника у квартирі після укладення договору.

Суд визначає наявність помилки не лише за фактом прочитання сторонами тексту договору, а за сукупністю всіх обставин справи.

Механізм 2: Фіктивність – коли договір уклали «для виду»

Фіктивний правочин – це договір, вчинений без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлені. Відповідно до статті 234 ЦК України такий правочин визнається судом недійсним [6].

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц підтвердила: укладення договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на нього в рахунок погашення боргу свідчить, що правова мета є іншою, ніж безпосередньо передбачена правочином. Тому такий договір є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним [7].

Чим фіктивний правочин відрізняється від удаваного?

Якщо сторони вчинили правочин для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, він є не фіктивним, а удаваним (стаття 235 ЦК України). Різниця принципова: фіктивний правочин не має на меті жодних правових наслідків, удаваний – приховує реальні наслідки іншої угоди [8].

Механізм 3: Фраудаторність – дарування на шкоду кредитору

Ця підстава відрізняється від фіктивності тим, що договір дарування може бути реально виконаний – майно фактично передано, обдаровуваний ним користується. Але мета – уникнути сплати боргу або виконання судового рішення.

Верховний Суд у постанові від 30 липня 2026 року у справі № 636/5079/21 підтвердив: боржниця, яка подарувала єдине житло синові, щойно дізнавшись про рішення стягнути з неї борг, діяла недобросовісно та зловживала правами [9].

Суд назвав обставини, які дають змогу кваліфікувати безоплатний договір як вчинений на шкоду кредитору: безоплатність договору; момент його укладення; особа контрагента – родич боржника, його дружина чи колишня дружина.

Чи можна поєднати фіктивність і фраудаторність в одному позові?

Верховний Суд у 2026 році визнав допустимою одночасну кваліфікацію правочину як фіктивного та фраудаторного. Це дає позивачу більше процесуальних можливостей, але вимагає чіткого розмежування доказів за кожною підставою.

Механізм 4: Розірвання договору – окремий інструмент

Стаття 727 ЦК України передбачає вичерпний перелік підстав для розірвання договору дарування [11]:

Розірвання – це не визнання недійсним. Договір припиняє дію на майбутнє, а не з моменту укладення. Майно повертається дарувальнику, але попередні правовідносини не анулюються повністю. Саме тому важливо правильно кваліфікувати підставу позову.

Нові правила для подружжя: що змінилося з 25 травня 2026 року

З 25 травня 2026 року діють нові правила щодо розпорядження спільним майном подружжя. Зміни запровадив Закон № 4824-IX, ухвалений Верховною Радою 25 березня 2026 року [12].

Раніше для нотаріального договору достатньо було заяви з нотаріально засвідченим підписом. Тепер потрібен окремий нотаріальний документ. Старі заяви, оформлені до 25 травня 2026 року для конкретного правочину, залишаються чинними.

Чи потрібен дозвіл опіки для дарування дитині?

Ні, якщо дитина набуває майно безоплатно. Це ще одна зміна, яку запровадив Закон № 4824-IX. Дозвіл органу опіки тепер не потрібен для дарування на користь дитини.

Процесуальний алгоритм: що робити, якщо договір потрібно оскаржити

Що враховує Верховний Суд: контрольний список

Матеріал має інформаційний характер і не є юридичною консультацією. У конкретних ситуаціях звертайтеся до практикуючого юриста.

Інформація актуальна станом на вересень 2026 року. Судова практика може змінюватися – перевіряйте актуальні позиції Верховного Суду в Єдиному реєстрі судових рішень.