- Справа на 2,18 млн грн: як прокурор пройшла три суди і дісталась до Верховного
- Що саме вирішив Верховний Суд: 4 принципові тези
- Кого ще стосується цей прецедент – не тільки прокурори
- Права є, механізму – немає: законодавча прогалина та законопроєкт №15158
- Практична інструкція: 5 кроків для тих, хто хоче подати позов
- Підводні камені: що може піти не так
- Адміністративний чи цивільний суд: у чому різниця для позивача
- Що це означає на практиці: крок до правової держави
- Часті запитання (FAQ)
Стаття містить практичні кроки, кейси та відповіді на найпоширеніші запитання.
⚡ Уявіть: вас звільнили на підставі закону, який через рік визнали неконституційним. Строки на оскарження наказу вже минули. Чи є шанс отримати компенсацію – і де взагалі судитися?
Верховний Суд відповів на це питання у постанові від 19 травня 2026 року. І ця відповідь змінює правила гри для тисяч людей.
Питання відповідальності держави за власні законодавчі помилки – одне з найбільш болючих у правовій системі України. Держава приймає закон. Закон застосовується роками. Потім Конституційний Суд України визнає його неконституційним. А люди, які постраждали – залишаються один на один із незрозумілою ситуацією: є конституційне право на компенсацію, але немає закону, який би пояснював, як саме її отримати.
Саме так і трапилося з тисячами прокурорів, яких звільнили в рамках реформи прокуратури за Законом № 113-IX. Коли у жовтні 2024 року КСУ визнав окремі положення цього закону неконституційними, перед колишніми службовцями постало практичне питання: куди йти і чи варто взагалі йти?
Справа на 2,18 млн грн: як прокурор пройшла три суди і дісталась до Верховного
Колишня прокурор звернулась до суду з вимогою про відшкодування майнової та моральної шкоди. Зокрема вона вимагала стягнути з Державної казначейської служби України понад 1,93 млн грн матеріальної шкоди та 250 тисяч грн моральної.
Підстава – абзац 6 пункту 19 розділу II Закону № 113-IX. Ця норма дозволяла звільнити прокурора навіть під час лікарняного через тимчасову непрацездатність. Тобто держава буквально виставила людину за двері, поки вона хворіла. А потім КСУ у рішенні від 02.10.2024 сказав: ця норма – неконституційна.
Проте далі почалась справжня процесуальна пастка. Замість того, щоб розглянути справу по суті, суди почали сперечатися – хто взагалі має це робити.
| Інстанція | Рішення | Логіка |
|---|---|---|
| Київський окружний адмінсуд | Відмова у відкритті провадження | «Це цивільна справа – не наша» |
| Шостий апеляційний адмінсуд | Підтримав першу інстанцію | «Захист майнових прав – йдіть у цивільний» |
| Верховний Суд (КАС) | Скасував – справа адміністративна | «Шкода від публічного акта = публічно-правовий спір» |
Фактично людина витратила роки на те, щоб просто домогтися права подати позов. Це – системна проблема, яку ВС нарешті назвав своїм іменем.
Що саме вирішив Верховний Суд: 4 принципові тези
Постанова у справі № 320/55912/24 від 19 травня 2026 року – це не просто рішення по конкретній справі. Це формування підходу, який тепер застосовуватимуть усі суди.
Неконституційний акт – неконституційний з моменту прийняття
Рішення КСУ не «створює» неконституційність – воно лише офіційно підтверджує те, що існувало від самого початку. Це принципово для розрахунку шкоди: вона рахується за весь період дії незаконної норми, а не лише після рішення КСУ.
Відповідальність держави – публічно-правова за природою
Якщо шкода виникла через застосування неконституційного публічного акта у сфері публічної служби – це публічно-правовий спір. Відповідачем є держава як суб’єкт владних повноважень, а не конкретний чиновник, який підписав наказ.
Відсутність спеціального закону – не привід відмовити
В Україні досі немає окремого закону, який регулює механізм виплат за неконституційні акти. Але ВС наголошує: стаття 152 Конституції – норма прямої дії. Прогалина у законодавстві не може позбавляти людину права на захист.
Не потрібно спочатку оскаржувати наказ – можна йти прямо по компенсацію
Якщо КСУ вже визнав норму неконституційною, позивач не зобов’язаний попередньо оскаржувати конкретний наказ про звільнення. Можна одразу подавати позов про відшкодування до адміністративного суду. Це усуває штучний бар’єр, через який більшість людей взагалі не починала судитися.
Кого ще стосується цей прецедент – не тільки прокурори
ВС прямо зазначив: підхід поширюється на всіх, чиї права порушено через неконституційні норми у сфері публічної служби.
Це означає: судді, держслужбовці, військовослужбовці, співробітники митниці, поліцейські, і взагалі будь-яка особа, чиє звільнення або обмеження прав спирались на норму, яку згодом визнали незаконною.
Розглянемо кілька реальних сценаріїв, де ця логіка вже актуальна або незабаром стане такою.
Сценарій 1: Суддя, звільнений під час реформи 2019-2021 рр. Ряд норм щодо проходження кваліфікаційного оцінювання суддів неодноразово оскаржувався у КСУ. Якщо суддю звільнили на підставі норми, яка пізніше стала неконституційною – він має право на компенсацію через адміністративний суд.
Сценарій 2: Держслужбовець, якого «оптимізували» за антикорупційним законом. Частина норм Закону «Про запобігання корупції» та суміжних актів неодноразово ставала предметом розгляду КСУ. Якщо конкретна норма, на підставі якої людину звільнили, виявилась неконституційною – прецедент ВС відкриває шлях до суду.
Сценарій 3: Військовозобов’язаний, призваний за нормою, яку визнали незаконною. Це наразі гіпотетичний, але дуже актуальний сценарій в умовах, коли законодавство про мобілізацію неодноразово оскаржується. Якщо будь-яке положення про призов або умови проходження служби визнають неконституційним, постанова № 320/55912/24 стане прямим орієнтиром.
Права є, механізму – немає: законодавча прогалина та законопроєкт №15158
Верховний Суд визнав очевидне: в Україні досі відсутній спеціальний закон, який би чітко визначав, як саме отримати компенсацію за неконституційні акти. Стаття 152 Конституції гарантує таке право, але без механізму реалізації воно залишається декларативним.
Наслідки прогалини – конкретні:
- Суди по-різному трактують підстави та умови компенсації
- Деякі суди відмовляють у позовах, посилаючись на відсутність спеціального закону
- Відсутні єдині строки позовної давності для таких позовів
- Людина не розуміє, до кого саме подавати позов і в якому розмірі рахувати шкоду
Саме тому у квітні 2026 року до Верховної Ради подали законопроєкт №15158. Він пропонує доповнити Цивільний кодекс статтею 1175-1 та встановити:
- Майнову та моральну шкоду від неконституційних законів Верховної Ради відшкодовує держава
- Шкода від неконституційних актів Президента та КМУ – теж відшкодовується незалежно від вини конкретних посадовців
- Після виплати компенсації держава не має права вимагати її назад від депутатів чи чиновників, які підписали незаконний акт
- Спеціальна позовна давність – 1 рік від дня рішення КСУ
Проте навіть якщо законопроєкт ухвалять – він не вирішить усіх проблем. Критики вже зазначають: документ не встановлює чіткого порядку виплати – лише загальні правила. Ризик суперечливої практики залишається.
Практична інструкція: 5 кроків для тих, хто хоче подати позов
Якщо ви вважаєте, що зазнали шкоди через закон або норму, яку визнали неконституційною – ось послідовність дій, яку підказує логіка постанови ВС.
Перевірте, чи є рішення КСУ про неконституційність
Шукайте на сайті КСУ (ccu.gov.ua) або у Єдиному реєстрі судових рішень. Вам потрібне рішення, де конкретна норма (не весь закон, а саме та стаття/пункт, яку до вас застосували) визнана неконституційною.
Зберіть докази шкоди і розрахуйте її розмір
Матеріальна шкода – це різниця між доходом, який ви отримали б, і тим, що фактично отримали (або не отримали). Моральна – обґрунтовується окремо. Залучайте адвоката: суди вимагають детального розрахунку з доказовою базою.
Подавайте позов до адміністративного суду – не цивільного
Це ключовий висновок постанови ВС. Відповідач – Державна казначейська служба України (або інший орган, через який держава виступає боржником). Подавайте позов до окружного адміністративного суду за місцем свого проживання або місцезнаходження відповідача.
Не потрібно окремо оскаржувати наказ про звільнення
ВС прямо зазначив: якщо КСУ вже встановив неконституційність – можна йти одразу з вимогою про компенсацію. Штучне поєднання двох позовів не є обов’язковим. Це економить роки процесуальної боротьби.
Стежте за строками – і дійте швидко
Наразі загальний строк позовної давності – 3 роки від моменту, коли особа дізналась про порушення. Але законопроєкт №15158 пропонує скоротити його до 1 року від рішення КСУ. Якщо закон ухвалять – діяти потрібно буде значно швидше.
Підводні камені: що може піти не так
⚠️ Навіть після постанови ВС – ризики залишаються
Відсутність спеціального закону – деякі судді нижчих інстанцій все одно можуть відмовляти, посилаючись на те, що без спеціального закону механізм незрозумілий. Доведеться апелювати.
Розрахунок шкоди – суд може не погодитись із розміром. Особливо складно довести моральну шкоду без медичних або психологічних документів.
Строки – якщо між застосуванням норми і вашим позовом минуло понад 3 роки, є ризик пропуску давності. Відповідач обов’язково цим скористається.
Часткова неконституційність – якщо КСУ визнав неконституційним лише частину норми, а вас звільнили за іншою частиною – компенсація може не поширюватись.
Адміністративний чи цивільний суд: у чому різниця для позивача
| Параметр | Адміністративний суд ✅ | Цивільний суд ❌ |
|---|---|---|
| Хто відповідач | Держава / ДКСУ | Юридична особа приватного права |
| Тягар доказування | Частково на відповідачеві | Повністю на позивачеві |
| Публічно-правовий характер | ✅ Відповідає природі спору | ❌ Не відповідає |
| Що каже ВС | Правильна юрисдикція | Неправильна юрисдикція |
Що це означає на практиці: крок до правової держави
Верховний Суд зробив те, чого роками уникав законодавець: чітко сказав, що держава несе реальну відповідальність за власні законодавчі помилки. І що ця відповідальність – публічна, а не приватна.
Раніше людина, яка постраждала від неконституційного закону, опинялась у замкненому колі: Конституція гарантує компенсацію – але суди відмовляють через відсутність спеціального закону. Або перекидають справу між собою, як у цій справі. Тепер у ВС є однозначна позиція: іди до адміністративного суду, і не потрібно попередньо оскаржувати кожен наказ.
Звісно, законодавча прогалина нікуди не зникла. Законопроєкт №15158, навіть якщо й ухвалять, лише частково вирішить проблему. Але прецедент ВС – це вже «залізобетонний» аргумент для будь-якого адміністративного суду в Україні. Ігнорувати його буде складно.
Тому якщо ви або ваші близькі постраждали від норми, яку визнали неконституційною – зараз найкращий момент, щоб проконсультуватись з адвокатом і оцінити шанси. Промолчати – значить добровільно відмовитись від права, яке вже підтвердив найвищий суд країни.
Часті запитання (FAQ)
❓ Чи можна отримати компенсацію, якщо строки на оскарження наказу вже минули?
Так. Верховний Суд прямо зазначив, що це не є перешкодою. Якщо КСУ визнав норму неконституційною, можна звертатись із самостійним позовом про відшкодування – без попереднього оскарження наказу.
❓ До якого суду подавати позов?
До окружного адміністративного суду. Позиція ВС однозначна: такі спори належать до адміністративної юрисдикції. Цивільний суд – неправильний вибір, і він відмовить у прийнятті справи.
❓ Хто є відповідачем у такому позові?
Держава в особі Державної казначейської служби України. Не конкретний орган, який вас звільнив, і не міністерство – а саме ДКСУ як представник державної казни.
❓ Яка позовна давність у таких справах?
Наразі – загальна, 3 роки. Але законопроєкт №15158 пропонує скоротити її до 1 року від дня рішення КСУ. Якщо закон ухвалять – діяти потрібно значно швидше. Не зволікайте.
❓ Чи можна вимагати і матеріальну, і моральну шкоду?
Так. У справі № 320/55912/24 позивач вимагала обидва види. ВС не заперечував проти такого формулювання вимог. Головне – кожен вид шкоди потребує окремого обґрунтування та доказової бази.
❓ Чи цей прецедент стосується лише прокурорів?
Ні. ВС прямо зазначив, що підхід поширюється на будь-яких осіб, чиї права порушено через неконституційні норми у сфері публічної служби: суддів, держслужбовців, поліцейських, військовослужбовців та інших.
